Історія

Кафедра нової і новітньої історії створена 17 січня 1805 р. у числі перших 28 кафедр університету. Тут працювали видатні вчені і педагоги — І.І. Срезневський (1837 — 1847), П. А. Лавровський (1851 −1859), М. С. Дринов (1873-1906), К. А. Ільїнський (1907-1909), А. Л. Погодін (1910-1919), В. П. Бузескул (1880 — 1931), А. Д. Скаба (1934 −1951), А. П. Ковалевський (1951-1969), С.І. Сидельников (1956-1977).

Кафедра нової та новітньої історії забезпечує викладання 30 дисциплін, зокрема: нова історія країн Європи та Америки, історія західних та південних слов`ян, історія країн Азії, Африки та Латинської Америки, сучасний економічний і політичний стан розвитих закордонних країн, історія світової культури, міжнародні відносини та зовнішня політика держав, історія соціальних і демократичних держав, політичні системи закордонних країн і ін.

За 2001-2005 рр. викладачами розроблено та опубліковано 7 учбово-методичних посібників для студентів. Випускники кафедри працюють у різноманітних сферах викладацької, наукової, міжнародної й адміністративно-державної діяльності. Напрями діяльності

Наукова тематика кафедри: «Актуальні питання історії закордонних країн у новий і новітній час», «Історія національно-визвольного руху країн Центральної та Східної Європи у ХХ ст.».

Кафедра проводить підготовку аспірантів у стаціонарній і заочній аспірантурі з різноманітних проблем нової і новітньої історії, міжнародних відносин і зовнішньої політики дипломатії. За кафедрою закріплено 4 аспіранти: 2 стаціонарної та 2 заочної форми навчання. За участю кафедри створений та працює науковий центр «Болгаристика та балканські дослідження ім. М. Дрінова». Кафедра забезпечує роботу студентських наукових кружків: нової і новітньої історії і міжнародних відносин.

Партнери

Кафедра підтримує зв`язок з науковими центрами і вченими України та країн ближнього і далекого зарубіжжя (Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченко, Інститут сходознавства НАН, Софійський університет, Велико-Тирновський університет). Здійснюється також міжнародний обмін студентами і викладачами, проводяться науково-педагогічні стажування, дослідницькі роботи з конкурсними стипендіями та інше.

Аспіранти та пошукачи кафедри проводять науково-дослідну роботу у архівах та бібліотеках Софії, Велико-Тирново (Болгарія), Варшави (Польща), Мінська, Бреста та Гродно (Білорусь).