У Каразінському університеті в рамках ІІ Конгресу Соціологічної асоціації України відбувся круглий стіл «Теоретичні проблеми дослідження суспільств, що трансформуються», під час якого науковці обговорили особливості історичних, політичних, економічних, культурних трансформацій, характерних для пострадянських країн.

Спікерами наукового заходу були декан факультету соціології Державного академічного університету гуманітарних наук (м. Москва), професор В.О. Ядов, Президент Київського міжнародного інституту соціології (м. Київ), професор В.Є. Хмелько, заступник голови громадської організації «Білоруське соціологічне товариство», професор Д.Г. Ротман, директор Центру соціальної політики Будапештського університету Корвинус Тамаш Пал, ректор, академік В.С. Бакіров, завідувач кафедри соціології, професор Л.Г. Сокурянська.

«Проблема осмислення пострадянських трансформацій та соціологічний аналіз ситуацій, які відбуваються в суспільстві, є темою давніх наукових дискусій професорів Володимира Олександровича Ядова та Валерія Євгеновича Хмелька. Сьогодні ми маємо змогу долучитися до їхнього діалогу та висловити власні думки з цього приводу», — зазначив В.С. Бакіров.

У своєму виступі В.О. Ядов зазначив, що соціальні процеси, зміни проходять у всіх країнах, на це часто впливає історичне минуле — історична колія, особливості культури, традицій, соціальних інститутів. За словами науковця, пострадянські країни опинилися в одному кластері за особливостями культури, систем цінностей. У цей кластер потрапили не тільки слов'янські та європейські країни, а й азіатські та балтійські.

«Незважаючи на відмінності в історії наших народів, є спільність в структурі та змістовності соціальних інститутів, у способах реалізації тих правил, які вони пропонують, всеохоплюючої ролі держави, незрілості інститутів громадянського суспільства, домінанти екстернального локосу контролю та наявності різних стилів життєвих практик, що складаються на подоланні культурної травми», — наголосив В.О. Ядов.

У свою чергу, В.Є. Хмелько зазначив, що тотожність чи нетотожність російської та української історичної традиції пов'язана з тим, як складається практика політичного устрою країн протягом останніх 20 років незалежності: «Соціальні інститути почали трансформуватися, але вони несуть сліди вихідної залежності. Співвідношення між макросоціальними інститутами було таке, що домінантну роль відігравала політика, а у її підсистемах домінувала партія, хоча вона й була частиною держави. Ця ієрархія залежності, зокрема поділ виконавчої влади на власне виконавчу і розпорядчу збереглася й досі. Значною мірою це впливає на те, яким чином складаються відносини між іншими інститутами».