Ілля Ілліч Мечников (03(15).05.1845–02(15).07.1916). Видатний фізіолог, ембріолог, лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, почесний доктор Імператорського Харківського університету.

Народився у Харківській губернії, с. Іванівка, у дворянській родині. 1862 році закінчив із золотою медаллю Другу Харківську гімназію. У 1864 року закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. Магістерську та докторську дисертацію І. І. Мечникова було захищено у Санкт-Петербурзькому університеті, приват-доцентом якого він став. У 1870–1882 роках І. І. Мечников займав посаду професора у Новоросійському університеті, де плідно співробітничав з багатьма відомими науковцями

Ним було організовано першу в Україні і Російській імперії бактеріологічну станцію. Протягом 28 років він завідував лабораторією Пастерівського інституту. І. І. Мечников створив першу вітчизняну школу мікробіологів, імунологів та патологів. Він є автором багатьох наукових праць у галузі біології та медицини, а також одним із засновників еволюційної ембріології. У 1882 році І. І. Мечников винайшов явище фагоцитозу і у подальшому розробив фагоцитарну теорію імунітету. За ці високі досягнення у 1901 році він був удостоєний Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини.

Діяльність І. І. Мечникова багатогранна, а внесок у світову науку, заслуги перед людством – величезні. Фагоцитарна теорія І. І. Мечникова зберігає своє значення дотепер, становить важливий етап у розвитку медицини.