Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів — трагічних подій 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років, що назавжди закарбовані у свідомості українського народу як найжахливіші сторінки історичного минулого.

Представники каразінської спільноти долучилися до пам’ятних заходів: у Музеї історії університету відбулася зустріч-реквієм за участю ректора, академіка Віля Бакірова, проректорів, деканів факультетів, викладачів, працівників та студентів університету.

«Голодомор — це, мабуть, найстрашніший злочин, який відбувався на українській землі. Трагедія, яку пережив наш народ, сягає космічних масштабів: від голоду, у нестерпних муках вимирали цілі села. Університет свято зберігає спогади про ці трагічні події не тільки заради вшанування пам’яті загиблих унаслідок голодоморів, але й для застереження теперішнього покоління, яке повинно не допустити повторення колишніх нещасть», — зауважив Віль Бакіров, закликавши присутніх запалити свічки пам’яті.

Про передумови, історію та наслідки голодомору розповів доцент кафедри історії України Владислав Майстренко: «Голодомор 1932–1933 років — це геноцид українського народу, організований урядом СРСР шляхом створення штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості. Українці вмирали цілими сім’ями, селами, про що свідчать безліч зафіксованих спогадів досвідчених істориків і краєзнавців. Коли дослідники говорять про голодомор, мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 років. За ці 17 місяців або майже 500 днів загибли мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року: тоді в Україні від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1 000 — щогодини, майже 25 000 — щодня. Найбільш постраждали від голоду Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області — саме на них припадає 53 % людських втрат по Україні. В таких же масштабах спостерігався голод у тих районах Кубані, Північного Кавказу, Поволж’я, де мешкали переважно українці. Голодомор забрав мільйони невинних людських життів, це історичний приклад одного з найтяжчих злочинів проти людства. На кожному підвіконні повинна горіти свічка пам’яті, і кількість запалених свічок буде свідчити про розуміння суспільством важливості поваги своєї історії та пам’яті про цю жахливу трагедію».

Для побудови гідного майбутнього та збереження власної нації ми завжди повинні пам’ятати про жахливі наслідки голодоморів, їх причини та масштаби. Лихо торкнулося переважно мешканців сільської місцевості, таким чином штучно знищувалася етнічна основа української нації, прошарок населення, який відігравав велику роль у процвітанні суспільства.

Також присутні долучилися до всеукраїнської акції «Запали свічку», вшанувавши пам’ять жертв голодоморів хвилиною мовчання та запаливши свічки пам’яті у вікнах університету.