На початку ХІХ століття Харків став місцем зародження журналістики, і вирішальна роль у цьому належить Харківському університету, його викладачам та вихованцям. У 1812 році професори Йосиф Лангер та Карл Нельдехен видавали газету «Харьковский еженедельник». У першому номері зазначалося, що її завданням є «загальнокорисні знання з економіки і технології, засновані на досвіді славних мужів, також важливі комерційні повідомлення і наостаток предмети, що служать для приємної бесіди, як-от: невеликі вірші, анекдоти і под.».

«Харьковский еженедельник» мав великий читацький успіх, виходив тиражем 600 примірників, що було значним показником як на той час, проте після появи 12 номерів, публікацію припинили за розпорядженням влади.

Професори Харківського університету причетні і до зародження в Україні галузевої журналістики. У 1817 році професор ветеринарних наук Федір Пільгер розпочав видання журналу «Украинский домовод», присвяченого проблемам господарювання, зокрема утриманню худоби. Історія журналу також виявилася нетривалою: його закрили за допущену в одній зі статей критику сваволі поміщиків та бездіяльності урядовців — саме цим автор пояснював проблеми у тваринництві Росії.

Попри короткий термін існування ці проекти відіграли роль прикладу для наслідування. У 1816 році студент випускного курсу університету Василь Маслович започаткував видання сатиричного журналу «Харьковский Демокрит». Загалом вийшло шість номерів журналу, де публікувалися твори не лише російською, але й українською мовою.

Одночасно з «Харьковским Демокритом» за ініціативою професора російської словесності Івана Срезневського почав виходити «Украинский вестник» — перший в Україні літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний щомісячник. За чотири роки його існування, доки журнал не заборонила цензура, в ньому активно публікувалися матеріали, підготовлені науковцями університету. Одним із працівників «Украинского вестника» був Петро Гулак-Артемовський — український літератор, учений, перекладач, у майбутньому — ректор Харківського університету. Він публікував переклади з польської мови, а також власні твори, написані українською, наприклад — знамениту байку «Пан та собака».

Своєрідним продовженням «Украинского вестника» став «Український журнал», що видавався протягом 1824–1825 років. Саме він став першим періодичним виданням, на обкладинці якого стояли слова «издаваемый Харьковским университетом». У стінах університету протягом 1817–1823 років випускалася щотижнева газета «Харьковские известия». Серед різноманітних матеріалів тут друкувалися і деякі праці Василя Каразіна, підписані псевдонімом В. К.

Тож саме завдяки Харківському університету на території України, що входила до складу Російської імперії, зародилася журналістика — саме тут були закладені традиції української преси, що мало величезне значення для подальшого розвитку культури та суспільної свідомості не лише Харкова, але й України в цілому.