Серед випускників, якими пишається Каразінський університет, важливе місце посідає святитель Іоанн Шанхайський і Сан-Франциський чудотворець. Іоанн Максимович — випускник юридичного факультету Харківського університету, видатний релігійний діяч ХХ століття, людина, яка, за словами очевидців, здійснювала чудеса зцілення та прозорливості. Його святість визнавали навіть представники інших конфесій.

Майбутній святитель Іоанн народився 4 липня (за старим стилем) 1896 року в селі Адамівка Харківської губернії. При хрещенні отримав ім’я Михайло. З дитинства він проявляв глибоку релігійність. У 1914 році Михайло закінчив Полтавський кадетський корпус, після чого вступив до юридичного факультету Харківського університету. Вчився він прекрасно, хоча більшу частину свого часу майбутній святитель приділяв молитвам, вивченню житій святих та духовної літератури. Університет Михайло Максимович закінчив якраз тоді, коли почалася революція. Максимовичі були вимушені покинути батьківщину і оселитися в Королівстві сербів, хорватів та словенців (майбутній Югославії). Тут Михайло вступив на богословський факультет університету в Бєлграді, який закінчив у 1925 році.

У 1926 році він був пострижений у монахи з новим ім’ям — Іоанн. У 1929 році Іоанн Максимович став викладати в Бітольській семінарії, а також відвідувати лікарні й відшукувати хворих, що потребували молитви та причастя. Одночасно з’являються богословські праці Іоанна Максимовича. Слава отця Іоанна безперервно росла, і в травні 1934 року він став єпископом Шанхайським. Владика Іоанн поєднував суворі аскетичні вправи з активною благодійницькою та пастирською діяльністю. Він закінчив будівництво кафедрального собору в Шанхаї, збудував декілька церков, організував лікарню, будинок престарілих, громадську їдальню. Особливу увагу Іоанн Максимович приділяв заснованому ним дитячому притулку Святого Тихона Задонського. Єпископ сам знаходив хворих та голодуючих дітей на вулицях шанхайських нетрів.

Після приходу до влади у Китаї комуністів паства владики Іоанна була вимушена тікати. У 1949 році на Філіпінському острові Тубабао в таборі біженців проживало приблизно 5 тисяч духовних чад святителя. Протягом 27 місяців існування табору, острів жодного разу не був зачеплений тайфуном, незважаючи на те, що він знаходиться на шляху сезонних тайфунів. Святитель Іоанн домігся того, щоб в американські закони були внесені необхідні правки, після чого більша частина мешканців табору змогла перебратися в США.

У 1951 році Іоанн Максимович став архієпископом Західноєвропейським з кафедрою спочатку в Парижі, а згодом — в Брюсселі. Тут слава єпископа продовжила ширитися, причому, не тільки серед православних. З 1963 року святитель був архієпископом Сан-Франциським. Владика Іоанн Максимович помер 2 липня 1966 року. Незабаром стали фіксуватися чудесні зцілення біля могили архієпископа. В 1994 році мощі владики були знайдені нетлінними, а 2 липня 1994 року Руська Православна Церква закордоном канонізувала святителя Іоанна Максимовича Шанхайського та Сан-Франциського чудотворця. 24 червня 2008 року, рішенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви, Іоанн Максимович був прославлений як загальноцерковний святий.