Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів — трагічних подій 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років, що назавжди закарбовані у свідомості українського народу як найжахливіші сторінки історичного минулого.

Представники каразінської спільноти долучилися до пам’ятних заходів: у Музеї історії університету відбулася зустріч-реквієм за участю ректора, академіка Віля Бакірова, проректорів, деканів факультетів, викладачів, працівників та студентів університету.

На важливій місії істориків та журналістів, які висвітлюють плин реальних подій, акцентував доцент кафедри історії України Денис Журавльов. Внаслідок голодоморів загинули мільйони людей, проте значна кількість репортерів, представлявших іноземні видання, писали про стабільність ситуації, приховуючи реальний стан речей. Лише деякі з них не могли замовчувати ті жахливі знущання, яких зазнало українське суспільство. За словами науковця, саме історикам та журналістам під силу донести правду, зробити все для того, щоб такі трагічні події не забувалися, в іншому випадку — історія повторюватиметься.

«Ми не маємо забувати те велике лихо, трагічні сторінки минулого, які пережив український народ. Сьогодні ми зібралися не тільки заради вшанування пам’яті загиблих унаслідок голодоморів, але й для застереження теперішнього покоління, яке повинно розуміти цінність людського життя та не допустити повторення колишніх нещасть», — зауважив Віль Бакіров.

Для побудови гідного майбутнього та збереження власної нації, ми завжди повинні пам’ятати про жахливі наслідки голодоморів, їх причини та масштаби. Лихо торкнулося переважно мешканців сільської місцевості, таким чином штучно знищувалася етнічна основа української нації, прошарок населення, який відігравав велику роль у процвітанні суспільства.

Також присутні долучилися до всеукраїнської акції «Запали свічку», вшанувавши пам’ять жертв голодоморів хвилиною мовчання та запаливши свічки пам’яті у вікнах університету.