Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів — трагічних подій 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 років, що назавжди закарбовані у свідомості українського народу як найжахливіші сторінки історичного минулого.

Представники каразінської спільноти долучилися до пам’ятних заходів: у Музеї історії університету відбулася зустріч-реквієм за участю ректора, академіка Віля Бакірова, проректорів, деканів факультетів, викладачів, працівників та студентів університету.

«Майже десять років ми приходимо сюди, що запалити свічку пам`яті, свічку скорботи, щоб згадати ті трагічні події, які не так вже і давно відбувалися, зокрема, і на нашій землі. Дуже довго навіть згадка про голодомор каралася. Те, що ми зібралися сьогодні, означає наше прагнення подолати цю страшну спадщину тоталітаризму, яка і до сьогодні не зникла. Ми тут, бо в нас болить душа і серце. І ми не хочемо, щоб це повторилося хоч якоюсь мірою», — зауважив Віль Бакіров, закликавши присутніх запалити свічки пам’яті.

Про передумови, історію та наслідки голодомору розповів доцент кафедри історії України історичного факультету Денис Журавльов, зазначивши, що це історія фанатизму, великого організованого злочину, зради, людяності, мужності, брехні, травми і пам`яті.

Для побудови гідного майбутнього та збереження власної нації ми завжди повинні пам’ятати про жахливі наслідки голодоморів, їх причини та масштаби. Лихо торкнулося переважно мешканців сільської місцевості, таким чином штучно знищувалася етнічна основа української нації, прошарок населення, який відігравав велику роль у процвітанні суспільства.

Також присутні долучилися до всеукраїнської акції «Запали свічку», вшанувавши пам’ять жертв голодоморів хвилиною мовчання та запаливши свічки пам’яті у вікнах університету.