У Каразінському університеті за ініціативою Центру українських студій імені Д. І. Багалія і кафедри нової та новітньої історії історичного факультету відбувся науковий семінар «Проблема розбудови державності у національних наративах: українському, білоруському та болгарському».

У рамках заходу доцент кафедри історії України історичного факультету Д. В. Журавльов виступив із доповіддю «Яфет проти Хама: роздуми над націотворчими ідеями В. К. Липинського», в якій охарактеризував трактування образів Хама та Яфета видатним українським політичним діячем, істориком, соціологом та публіцистом В. К. Липинським.

«Хам та Яфет є головними образами в теорії еліт націотворчих побудов українського автора ХХ століття консервативного напрямку В’ячеслава Казимировича Липинського. Обидва є представниками пасіонарного типу. Яфет — ідеалізований образ аристократа-воїна, тісно пов’язаний з ідеєю землі і праці на ній. В історіософії В. К. Липинського він уособлює силу й водночас любов до слабших, старших, до почуття національної солідарності. Хам, в свою чергу, — пасіонарій-руйнівник, якому характерне зречення від традицій. Він уособлює силу та злість, почуття класової, національної, расової нерівності», — зазначив Д. В. Журавльов.

Доцент кафедри історії державності України та українознавства Харківського національного університету внутрішніх справ Г. Г. Дедурін в межах доповіді «Сучасна білоруська історіографія національного руху білорусів у міжвоєнній Польщі» розповів про напрямки сучасної історіографії Білорусі, зокрема офіційну, централістичну, національну та маргінальну. Також науковець охарактеризував основні принципи відображення соціально-економічних процесів в країні, розвитку білоруської освіти та культури, національної політики та діяльності окремих політичних партій, акценти яких зміщуються залежно від напрямку історіографії.

Доцент кафедри нової та новітньої історії історичного факультету університету Д. В. Миколенко виступив із доповіддю «Тиран або національний герой: суперечливий образ Стефана Стамболова у болгарській історіографії і публіцистиці періоду Третього царства», в якій охарактеризував роль болгарського революціонера, політичного та громадського діяча, письменника Стефана Стамболова в політичних процесах Болгарії, його вплив на політичні й соціальні настрої болгарського народу. Також науковець охарактеризував відмінність досліджень політичної діяльності Стефана Стамболова у радянській, російській та болгарській історіографії.