2 жовтня у зоні АТО під селом Кримське Луганської області загинув український офіцер, вихованець історичного факультету Каразінського університету Мирослав Мисла.

Під час обстрілу Мирослав намагався захистити бойового побратима, прикриваючи його своїм тілом. Він сподівався, що його бронежилет витримає, однак куля пробила його.

Історик за фахом, одразу після закінчення університету, Мирослав добровільно пішов на фронт улітку 2014 року, закінчив курси військової підготовки, отримав офіцерське звання та був призначений командиром механізованого взводу. Був серед захисників Донецького аеропорту.

Після закінчення бойових дій Мирослав мріяв працювати вчителем історії.

Професор Галина Куц: «Він з тих, кого забути неможливо: ясноокий, допитливий, іронічний. Він завжди позиціонував себе як патріота України. На історичному факультеті у Каразінському університеті спочатку у 2010 році я вела на його курсі „Політологію“, а в 2012 — „Ідеологію та політику“. Мирослав настільки був незвичайним, що я ще восени 2012 року вирішила залишити собі на згадку його есе про націоналізм».

Однокурсник Ярослав Шкабура: «Зі студентських років він найбільше запам’ятався своєю життєрадісною посмішкою і щирим поглядом».

Владислав Кравцев, студент факультету іноземних мов, друг Мирослава: «Я його добре знав. Він був справжнім патріотом України. І цю думку я хочу донести до кожного в нашому університеті».

Керівник курсової роботи, доцент кафедри історії України історичного факультету Денис Журавльов: «Найбільше мені запам’ятався Мирослав під час загальних лекцій мого спецкурсу. Він був гарним та допитливим студентом».

Однокурсниця Ольга Сауленко: «Мирослав був не просто другом чи добрим знайомим, він став для мене надзвичайно дорогою людиною. Жартома я називала його „сином“, адже, незважаючи на його вольовий характер, завжди хотілося ним опікуватися та захищати його. За роки студентського життя ми стали справжньою студентською сім’єю: разом готували екзамени до самого ранку, працювали над його курсовою роботою про Богдана Хмельницького, ходили в театр, на каток. Завдяки прагненню до саморозвитку, йому вдалося зрости над самим собою до небачених висот. Він був прекрасним оратором, промови якого мали шалену силу переконання. Для мене він назавжди залишиться прикладом незламного духу й віри у вищі ідеали».

Керівник дипломного проекту, професор кафедри історії України історичного факультету Сергій Наумов: «Якщо говорити про особистісні якості Мирослава, то це, перш за все, чесність, порядність, патріотичність, принциповість. Не часто можна зустріти людину, у якої такі риси підкріплювалися вчинками».

Поховали Мирослава 4 жовтня у селі Волохів Яр, поблизу Чугуєва. «Увесь час, доки лунали слова прощання з Мирославом, над ним в красивих піруетах кружляла стайка птахів... Здавалося, що ангели прилетіли по його душу і чекали, доки ми всі з ним попрощаємося...», — згадує Галина Куц.