11 травня 2018 року в Каразінському університеті у межах Днів американської культури за сприяння Посольства США в Україні відбулася лекція-презентація «Деякі аспекти життя іноземців на Слобожанщині у ХІХ—ХХ століттях».

«Харків — багатонаціональне місто. Безліч релігій та народів залишили свій відбиток в історії міста. Зокрема коли заснували університет, багато професорів були іноземцями — німцями, французами, італійцями. Саме темі іноземців та іноземних консульств присвячено лекцію. Більше про минуле нашого міста ви дізнаєтеся на сьомій Ночі історії Харкова, яка відбудеться з 26 на 27 травня 2018 року», — зазначила на початку заходу модератор Марина Григор’єва.

Лектор Антон Бондарєв розповів, що на початку XX століття у Харкові розташовувались близько 10 іноземних консульств та віце-консульств. Зокрема в 1908 році з’явилося Британське віце-консульство, позаштатним віце-консулом якого був Чарльз Блекі. У 1915 році засновано Британський клуб — місце міжкультурного обміну, зустрічей представників діаспори тощо.

В архівних документах, представлених на лекції, зазначено, що британці прищеплювали харківцям любов до своєї національної гри — футболу. З появою віце-консульства у місті з’являється перша футбольна команда під назвою «М. Гельферіх-Саде» (пізніше «Сельмаш»).

У 1899 році засновано французьке консульство, при чому лектор розповів, що в одному з архівів знайшов мотиваційний лист, чому саме в Харкові повинна знаходитися установа та чому її потрібно перенести з Катеринославля (нині місто Дніпро).

За словами Антона Бондарєва, у 1914 році з консульством відбулася цікава та кумедна ситуація: на початку Першої світової війни студенти зібралися на мітинг та вирішили штурмувати німецьке консульство, але випадково переплутали його із французьким. Переляканий консул вийшов на балкон, заспівав Марсельєзу, і лише тоді обурений натовп залишив у спокої будівлю.

Також у Харкові існувало генеральне німецьке консульство. Цікаво, що консул поїхав з міста за місяць до початку Першої світової війни, це було вдалим рішенням. Усім німцям, що перебували на території Російської імперії надавався статус військовополонених задля того, щоб люди не повертались на Батьківщину та не вступали до лав німецької армії. З осені 1914 року в країні почалася справжня «шпигуноманія»: не можна було розмовляти німецькою, спілкуватися з німцями, перебувати у німецьких закладах — люди слідкували один за одним, писали доноси.

«Рівень „антинімецької істерії“ дійшов до того, що в людей вилучали німецьку літературу, у кінотеатрах знімали з прокату тематичні фільми, а одному з найкращих ресторанів міста „Циммерман“ довелося змінити назву на „Ведмідь“. Однак, Харків принаймні уникнув громадських погромів завдяки вчасно введеному сухому закону», — наголосив Антон Бондарєв.

Лектор також розповів про австрійське й американське  консульства, найстарішу установу — консульство шаха персидського; відомих іноземців того часу, що жили у Харкові — власника першого автосалону Людвіга Яффе, засновника латвійської народної музики Андрія Юр’яна, лікаря, який безкоштовно вилікував понад 200 000 хворих, почесного громадянина Харкова Андрія Франковського та інших.

Наприкінці заходу всі охочі ставили запитання лектору.