8 і 10 травня 2018 року в Каразінському університеті в межах реалізації модуля Моне «Історія об’єднаної Європи: ідеї, проекти, інтеграція» за фінансової підтримки Європейського Союзу відбулися відкриті лекції Директора Інституту етнології та фольклористики з етнографічним музеєм Болгарської академії наук Петко Христова.

8 травня 2018 року відбулася лекція «Етнічне, релігійне та культурне різноманіття на Балканах — історія, традиції та сучасні виміри» (“Ethnic, religious and cultural diversity in the Balkans — history, traditions and modern dimensions”), у ході якої лектор наголосив, що визначення кордонів Балканського півострова є сумішшю географічного, історичного, політичного й культурного розумінь, що таке Балкани.

«Європа фактично відкрила Балкани на початку ХІХ століття. Термін „Балканський півострів“ використано ще в 1808 році. Він виник з помилкового розуміння, зокрема так називався гірський ланцюг, відомий як Балкан (з турецької — „ланцюг лісистих гір“), що простягався від Чорного моря до Адріатики. Сьогодні це Стара Планина — гори на Балканському півострові, головним чином у Болгарії, яку перетинають із заходу на схід», — наголосив Петко Христов, розповідаючи про територіальні межі півострова.

Також присутні дізналися про існування Балканського історичного й культурного «Хабітату», що є взаємодією кількох цивілізацій, зокрема античної, християнської та ісламської.

У своїй доповіді лектор, аналізуючи питання етнічності, зазначив: «Норвезький антрополог Фредерік Барт у 1969 році опублікував збірник, у якому було зазначено, що етнічність — це проблема відношення. Зокрема, на його думку, людина може народитися болгарином, але це не означає, що вона все життя буде болгарином. Етнічність з’являється тоді, коли є референція. Отже, етнічна ідентичність є на кордоні, де наявна інтеракція».

Петко Христов розповів про важливість створення слов’янської абетки та перекладу священних творів братами Кирилом та Мефодієм, які стали апостолами для слов’ян й були канонізовані.

10 травня 2018 року відбулася лекція «Батьківщина та діаспора — відносини та політика. Загальноєвропейська мобільність — минуле та сьогодення» (“Motherland and Diaspora — relations and policy. Pan-European mobility — past and present”).

У межах якої лектор висловив думку, що міграція на Балканах — це одночасно давній і сучасний процес. У минулому, до Балканських війн, та також сьогодні, після демократичних змін у Східній Європі, зросла транскордонна мобільність, на відміну від односторонньої міграції.

«Болгарська дослідниця Анна Крастева стверджує про зміну форм балканської міграції, перетворення „міграції-стріли“ на „міграцію-спагеті“. Метафора „спагеті“ — це образний опис різних форм, розмірів, напрямку та інтенсивності людської мобільності в цьому куточку Європи», — прокоментував особливості міграційних процесів Петко Христов.

Присутні дізналися, що існують три групи міграційних течій, зокрема до першої групи відносяться неробочі особи, які змінили місце проживання, до другої — працівники (еміграція, імміграція), до третьої — зараховують тих, хто має намір повернутися додому.

Наприкінці лекцій присутні могли поставити запитання лектору.