Історія університету є невід’ємною частиною інтелектуальної, культурної та духовної спадщини України. Вже понад два століття Каразінський веде активну просвітницьку роботу, здійснює наукові відкриття, удосконалює освітню складову, реалізовує широку програму міжнародного співробітництва. Та всі ці надбання стали можливими завдяки наполегливості та ініціативі громадського діяча Василя Каразіна, зусиллями якого понад два століття тому було засновано університет.

Свій початок університет бере ще з 1804 року. Саме тоді Василь Назарович Каразін почав активно втілювати задум про створення Харківського імператорського університету. В. Каразін вмовив місцеве дворянство підтримати ідею заснування вищого навчального закладу. Вони спільними зусиллями зібрали для цього 400 000 рублів. Інші пожертвування (купецтва і громадян катеринославського дворянства та інших) були отримані також завдяки впливу Василя Назаровича, що залучив до цієї справи видатних діячів. Він був переконаний, що Харків має стати новими Афінами.

Але це не єдине його досягнення. Уродженець маєтку Кручик Богодухівського повіту на Харківщині свою невичерпну енергію реалізовував у різних галузях: був ученим, громадським діячем, педагогом, просвітителем, засновником першої в Україні школи для кріпаків і першої в Європі метеорологічної станції, автором численних праць з хімії, астрономії, селекції. Та й це далеко не весь список досягнень Василя Назаровича.

Пам’ятник Василю Каразіну — невід’ємний символ Харкова. Немає студента, який би не зробив фото напам’ять біля засновника університету. Але мало хто знає історію його створення. Пам’ятник Василю Каразіну спроектував санкт-петербурзький скульптор Іван Андреолетті. Він був побудований на пожертви, які збирали громадяни протягом 20 років усім містом. Бронзова фігура була відлита і встановлена влітку 1904 року в честь 100-річчя університету. Він став першим пам’ятником в повний зріст, що був встановлений у Харкові.

Спочатку пам’ятник розташовувався в університетському саду на місці нинішнього пам’ятника Тараса Шевченка. У лютому 1934 року його перенесли на Університетську вулицю. Через три роки влада ухвалила рішення демонтувати пам’ятник і відправити на переплавку в ливарний цех Харківського тракторного заводу. На щастя, пам’ятник дивом уцілів, і в 1958 році його встановили в саду Шевченка, зліва від колишнього Будинку проектів. До 200-річчя університету пам’ятник Василю Каразіну встановили на майданчику перед його головним корпусом.

За пам’ятником закріпилась слава «найнепосидючішого», оскільки він змінював свою «прописку» п’ять разів! З цього приводу з’явились навіть іронічні пропозиції, щоб прилаштувати до нього колеса, аби легше було переміщувати.

На одній із сторін пам’ятника розміщена цитата засновника університету: «Блажен уже стократно, що випадок дав мені можливість зробити хоча б найменше добро любій моїй Україні...». Василь Назарович дійсно скористався цим випадком. Завдяки його наполегливості Харків став науковим і культурним центром, освітянською столицею України, а університет посідає одні з перших позицій у рейтингах серед класичних університетів і добре відомий далеко за межами України.

Абсурдним видається той факт, що через немилість царя Василь Каразін був відсторонений від справ університету, навіть на церемонію відкриття засновника не запросили. Але майже через 210 років із впевненістю можна сказати, що справедливість відновлено: пам’ятник встановлено біля університету, на його повноправному місці. Він щодня люб’язно вітає студентів з початком нового навчального дня і запрошує до університету. Тож приходь і ти, Каразінський запрошує!