Харківський університет може пишатися тим, що в його стінах працював видатний математик та механік, автор сучасної теорії стійкості, професор Олександр Михайлович Ляпунов.

Олександр Ляпунов народився в Ярославлі в сім’ї відомого астронома Михайла Васильовича Ляпунова, який і займався навчанням дітей. Після раптової смерті батька продовжив подальшу освіту в родині дядька, Р. М. Сєченова (брата відомого фізіолога І. М. Сєченова).

У 1870 році Олександр Ляпунов разом із матір’ю та братами переїхав до Нижнього Новгороду, де був зарахований до третього класу гімназії.

Закінчивши гімназію в 1876 році із золотою медаллю, О. Ляпунов вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету, де слухав лекції з хімії професора Д. І. Мєндєлєєва. Через місяць перейшов на математичне відділення. Після закінчення університету Олександр Михайлович залишився працювати при кафедрі механіки.

У 1885 році О. М. Ляпунов захистив магістерську дисертацію та отримав запрошення обійняти посаду приват-доцента на кафедрі механіки Харківського університету. У 1892 році він захистив докторську дисертацію, а наступного року отримав звання ординарного професора.

У 1902 році О. Ляпунов переїхав до Петербурга. Там він розробив теорію стійкості, яка і нині активно використовується при конструюванні різноманітних автоматичних систем, у тому числі, систем управління літаків та ракет.

Наприкінці червня 1917 року О. Ляпунов разом із дружиною, в якої загострився туберкульоз, виїхав до Одеси, де почав читати курс лекцій у Новоросійському університеті. Проте усвідомлення близької смерті дружини та скрутне матеріальне становище стали важким випробуванням для вченого. Після смерті дружини, не витримавши удару, Олександр Михайлович покінчив життя самогубством.

Наукові заслуги О. М. Ляпунова визнано в усьому світі. Він був іноземним членом Академії в Римі, членом-кореспондентом Паризької академії наук та низки інших авторитетних наукових установ.