Рік тому історія України поповнилася ще однією трагічною сторінкою: мирний студентський мітинг з наміром відстояти демократичні свободи, право жити в економічно і соціально розвиненій країні завдяки курсу на євроінтеграцію за кілька місяців переріс в масштабний антиурядовий спротив, що закінчився кривавою розправою над активістами.

Одними з перших страйк оголосили студенти та журналісти, прагнучи захистити гідне майбутнє України. Протестувальники відчували зраду національних інтересів: бажання більшості народу бачити державу асоційованим членом ЄС було проігноровано — європейський шлях розвитку країни відкладався на невизначений термін. Силовий розгін студентів в ніч на 30 листопада змусив вийти на майдани своїх міст не лише прихильників євроінтеграції, а й всіх обурених протиправними, насильницькими діями владних і силових структур — розпочалася Революція гідності.

Ми прокинулися в іншій країні: свавілля правлячої верхівки неабияк згуртувало народ — країною прокотилася хвиля протестів. Смерті перших активістів шокували світ, повстали мільйони небайдужих, відстоюючи права і свободи людини, захищаючи звичайні моральні цінності й ідеали демократії. Завдяки стійкості і силі духу громадян, які боролися проти вкорінення в Україні засад авторитаризму, змінився хід української історії.

Силове протистояння закінчилося кривавим побоїщем: понад сто загиблих, тисячі поранених, осиротілі родини і скалічені душі. Серед Героїв Небесної Сотні — українці, вірмени, грузини, білоруси, люди різних професій і доль віком від 17 до 83 років — чиїсь сини, чоловіки, батьки... Для увічнення великої громадянської відваги і вшанування національного подвигу їм присвоєно звання Героя України посмертно, але герої не вмирають!