Цього дня, 9 березня 1814 року, народився геній українського народу, символ нації, видатний український поет, драматург, прозаїк, художник і мислитель Тарас Шевченко.

Його життя було пронизане низкою випробувань: втратами й переживаннями, розпачем та радістю, відданістю та спокутою. Як людина універсальних обдарувань та інтересів, Шевченко залишив після себе величезну творчу спадщину, яка є актуальною й сьогодні. Він любив рідну землю й у своїх творах зумів зобразити й донести до сучасників думки та почуття народу, їхні віковічні мрії про свободу й незалежність.

Тарас Григорович заклав демократичні основи розуміння національного минулого українського народу, зробив значний внесок у розвиток української та світової культури. Він був, зокрема, основоположником критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві, його картини, рисунки, гравюри правдиво й багатогранно зображали тогочасну дійсність.

Ім’я Тараса Григоровича відоме далеко за межами України, його твори перекладено більшістю мов: у державах за межами України встановлено пам’ятники Тарасу Шевченку, його ім’ям названо низку географічних об’єктів, населених пунктів, вулиць, площ, навчальних закладів, театрів тощо.

Серед вихованців Каразінського університету сформувалася плеяда видатних митців слова, нагороджених Шевченківською премією — найвищою в Україні творчою відзнакою за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Це, зокрема, Олесь Гончар, Оксана Іваненко, Олександр Коломієць, Іван Світличний, Вадим Собко, Володимир Сосюра, Григір Тютюнник, Григорій Тютюнник, Юрій Шевельов та інші.