Леонід Арсенійович Булаховський — це український мовознавець-славіст.

Народився в м. Харків у родині майстра-механіка. У 1910 році з дипломом I ступеня та золотою медаллю закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Працював викладачем гімназії. У 1916 році став доцентом Харківського університету. Був також професором Пермського, Харківського, Московського, Київського університетів. Протягом 1946–1947 років — завідувач кафедри української мови, а протягом 1947–1960 років — кафедри слов’янської філології Київського університету. Протягом 1944–1961 років — директор Інституту мовознавства Академії наук УРСР, у 1957–1961 роках — голова Українського комітету славістів. У 1939 році був обраний академіком Академії наук УРСР, а в 1946 році — членом-кореспондентом Академії наук СРСР. Заслужений діяч науки УРСР з 1941 року.

Леонід Арсенійович був відповідальним редактором та одним з авторів фундаментального «Курсу сучасної української літературної мови», автором підручників для середньої та вищої шкіл. У його доробку майже 400 наукових праць, зокрема «Вступ до мовознавства», «Нариси з загального мовознавства», «Питання про походження української мови» та інші.

Він досліджував давньоруські пам’ятки ХІІ–ХІV століть, розробляв українську лексикографію. Мовознавець зробив вагомий внесок в упорядкування українського правопису. Науковець усупереч формально-граматичному напряму обґрунтував положення про єдність граматики з орфографією та стилістикою. Багато працював над загальними й конкретними проблемами методики викладання української мови.

На честь Леоніда Арсенійовича Булаховського названа одна з вулиць у Києві.