Щорічно 11 лютого у світі відзначають Міжнародний день жінок і дівчаток у науці, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 15 грудня 2015 року. Свято засновано з метою досягнення повного й рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечення гендерної рівності й розширення прав і можливостей жінок і дівчат.

Упродовж 216-річної історії Каразінського університету чимало талановитих жінок-вчених зробили значний особистий внесок у розвиток вітчизняної та світової науки. Вони є взірцем невтомної енергії, інтелекту, працьовитості та наполегливості, яких вистачає не лише на родину, а ще й на заняття улюбленою справою, проведення наукових досліджень та здійснення приголомшливих відкриттів.

З нагоди свята ми поспілкувалися з керівником відділу фізики астероїдів і комет науково-дослідного інституту астрономії Каразінського університету, професором кафедри астрономії та космічної інформатики фізичного факультету, лауреатом Державної премії України Іриною Бельською.

Чим вас свого часу зацікавила астрономія? Саме ця наука.

Моїми улюбленими предметами в школі були математика, фізика і хімія, і я вирішила, що астрономія — саме те, що об’єднує ці науки. Такий вибір привів до професії, якою я досі захоплююся.

Коли й за яких обставин ви вирішили займатися наукою? Яка ваша наукова спеціалізація?

У підлітковому віці я вже твердо знала, що хочу займатися науковими дослідженнями. Бачила приклад свого батька: він був лікарем, кандидатом медичних наук, мав глибокі знання в різних сферах, невтомно відповідав на всі мої запитання, заохочував аналізувати, експериментувати, критично мислити. Науковою роботою я почала займатися на третьому курсі університету, разом зі своїм науковим керівником, професором Дмитром Федоровичем Лупішком розпочали новий напрям — дослідження фізичних властивостей астероїдів, який тільки-но почав розвиватися у світі. Ми були серед перших дослідників, досі харківська астероїдна команда є однією із найбільш потужних в Європі.

Чи є у вас люди, на яких хочеться рівнятися?

Серед вчених, з якими мені пощастило спілкуватися, є багато прикладів, що надихають. Уже понад 20 років я співпрацюю з Антонеллою Баруччі, лідером команди дослідників астероїдів у Паризькій обсерваторії, і не перестаю захоплюватися її енергією, ентузіазмом, здатністю швидко та креативно розв’язувати проблеми, готовністю завжди прийти на допомогу.

Чи важко вам конкурувати з чоловіками в обраному вами шляху?

У шкільні роки я справді конкурувала з хлопцями. І на предметних олімпіадах, і на спортивних змаганнях — усюди хотіла бути на рівних. Спортивні розряди в шахах отримувала в чоловічих турнірах, причому чим більше подобався мені хлопець, тим більше зусиль докладала, щоб виграти в нього. На професійному шляху я не конкурую, а співпрацюю. Мені пощастило працювати в чудових наукових командах і в Україні, і за кордоном, навіть у таких, де я іноді була єдиною жінкою в колективі. Ми разом йшли до мети, підтримували одне одного, раділи досягненням кожного. Я впевнена, досягти вершини легше й приємніше разом з командою однодумців.

Які, на вашу думку, основні переваги жінок у науці?

Не можу сказати, які переваги. Я не вважаю, що стать має значення в характеристиці науковців. Але я точно знаю, що жінкам набагато важче підійматися кар’єрними сходами, що є якесь чоловіче братство, коли за рівних умов перевагу віддадуть чоловікові, а не жінці. Крім того, у жінки завжди на першому плані діти, і вона відмовиться від «золотих гір», якщо буде знати, що це не на користь її дитині.

Як вам вдається гармонійно поєднувати всі сфери життя?

Не знаю, чи справді мені вдалося все гармонійно поєднати. А якщо вдалося, то тільки завдяки підтримці близьких людей: батьків, чоловіка, доньки. Вони вірили в мене, завжди підтримували й допомагали.

Ваші поради дівчатам, які вирішать обрати схожий напрям наукової роботи?

Завжди ставити високі цілі, розуміти, що для досягнення професійних висот треба багато працювати й дуже любити свою професію.