Колектив Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна з глибоким сумом сповіщає про те, що 1 лютого 2017 року на 89-му році життя помер видатний вчений-геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, заслужений професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, заслужений діяч науки і техніки України, дійсний член Академії наук вищої школи України, відмінник освіти України, лауреат нагороди Ярослава Мудрого в галузі науки і техніки Академії наук вищої школи України Петро Васильович Заріцький.

Вся професійна діяльність Петра Васильовича була пов’язана з Харківським університетом, де він, зокрема, протягом 1968–2003 років очолював кафедру мінералогії, петрографії та корисних копалин.

З 1950-х років вчений розвивав новий літолого-геохімічний напрямок дослідження осадових порід та пов’язаних з ними корисних копалин на базі вивчення конкрецій. У 1979 році на ІХ Міжнародному конгресі в США обґрунтував створення нової міждисциплінарної галузі природознавства — конкреціології.

Наукові інтереси Петра Васильовича стосувалися мінералогії, геохімії і літології осадових порід, геохімії літогенезу, геохімії техногенезу, геохімії довкілля. Він є автором понад 750 публікацій, з них понад 250 за кордоном. Виступав з численними доповідями на міжнародних конгресах, симпозіумах, зокрема на конгресах з геології і стратиграфії карбону, та на багатьох інших наукових форумах Польщі, Італії, Франції, Китаю, Канади.

Петро Васильович першим розпочав вивчення унікальних міжвугільних мінеральних прошарків — тонштейнів Донбасу і Сілезького басейну в Польщі — для вирішення наукових і практичних проблем вугільної геології і літології.

За його ініціативою у 1987 році вперше в Україні в Харківському університеті відкрита підготовка магістрів зі спеціалізації «Літологія».

Науковець був членом низки вчених рад, входив до редколегій багатьох українських видань.

Петро Васильович Заріцький — поважний вчений, чиє ім’я назавжди залишиться в серцях його учнів, колег і послідовників. Розділяємо скорботу та біль рідних, близьких, друзів і колег — усіх, хто знав і працював з Петром Васильовичем.