Павловський Андрій Федорович

*29.11 (10.12).1788 – †5 (17).02.1857

Математик, у Харківському університеті: 1809–1849

Ректор: 1837–1838

Народився в слободі Таранівка Зміївського повіту Слобідсько-Української губернії (нині Харківська область) в сім’ї небагатого поміщика. Початкову освіту отримав у Валківському народному училищі. У 1799 році вступив до Харківського колегіуму, який закінчив у 1806 році. Тоді ж був зарахований казеннокоштним студентом до Харківського університету на відділення фізики і математики. Учень Т. Ф. Осиповського.

Після закінчення університету залишився при університеті. В 1813 році отримав ступінь магістра. З 1815 року — ад’юнкт по кафедрі чистої математики. У 1819 році затверджений у званні екстраординарного професора, а в 1826 році — ординарний професор. У 1845 році затверджений у званні заслуженого професора.

Читав курси з алгебри, геометрії тощо. Наставник М. В. Остроградського. У 1820 році А. Ф. Павловський надрукував «Таблицы логарифмов по изданию Каллета со своим «Предуведомлением». З 1828 по 1829 рік — секретар Ради університету. Член «Экзаменационного комитета для испытания лиц, ищущих звания учителя гимназий», Училищного комітету, Філотехнічного товариства.

У 1830 році обраний бібліотекарем університетської бібліотеки (до 1837 року). До січня 1835 року склав рукописний каталог з богослов’я, філософії, правознавства, політики, статистики, географії; продовжив складання повного каталогу.

У 1833 — 1835 роках — інспектор студентів.

У 1837 — 1838 роках — ректор Харківського університету. Вийшов у відставку в 1849 році. У 1850 році Рада університету обрала А. Ф. Павловського своїм почесним членом.

Наприкінці 1880-х років. в Харківському університеті при фізико-математичному факультеті на кошти його сина, Федора Андрійовича, була заснована премія за кращу роботу з математики імені А. Ф. Павловського.