Лаврушин Володимир Федорович

*15 (28).05.1912 – †2.03.2003

Хімік, в Харківському університеті: 1953–2003

Ректор: 1960–1966

Народився в місті Харкові. Закінчив школу фабрично-заводського навчання. Трудову діяльність розпочав робітником взуттєвої фабрики ім. Профінтерна. У 1930 році вступив на хімічний факультет ХІНО, який закінчив у 1935 році. З 1935 року навчався в аспірантурі інституту хімії при ХДУ. З 1936 року працював асистентом Харківського хіміко-технологічного інституту.

У 1938 році — асистент Харківського інституту радянської торгівлі, з 1939 року — старший викладач Інтендантської Академії Червоної Армії. У червні 1941 року захистив кандидатську дисертацію. Учасник Великої Вітчизняної війни (інженер-майор Радянської Армії). Нагороджений орденом Червоної Зірки і іншими бойовими нагородами. У 1945 році брав участь в роботі Надзвичайної державної комісії з розслідування німецько-фашистських злочинів у концтаборі Освенцим.

З 1945 року — доцент Харківського хіміко-технологічного інституту і Харківського політехнічного інституту. З 1953 року — у Харківському університеті (до 1959 року завідував кафедрою технічної хімії).

У 1959 році захистив докторську дисертацію. У 1956–1960 роках — проректор ХДУ з наукової роботи, а з 1960 по 1966 рік — ректор університету. З 1959 року завідував кафедрою органічної хімії ХДУ.

В. Ф. Лаврушин — автор понад 400 наукових праць. Під його науковим керівництвом захищено близько 50 кандидатських дисертацій. У 1979 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР». Нагороджений орденом Леніна (1961), орденом «Знак Пошани» (1953). У 1966 році присуджено почесний ступінь доктора Манчестерського університету (Англія). У 1969–1974 році — голова Харківського обласного комітету захисту миру.