Буланкін Іван Миколайович

*21.01 (3.02).1901 – †31.10.1960

Біохімік, в Харківському університеті: 1933–1960

Ректор: 1945–1960

Народився 9 лютого 1901 року в селі Теньков Казанської губернії. У 1911 році закінчив сільську школу, а в 1920 році — школу другого ступеня. З 1921 року — студент біологічного факультету, а в 1926–1929 роках аспірант сектору порівняльної фізіології науково-дослідної кафедри зоології Харківського інституту народної освіти (ХІНО). Учень А. В. Нагорного, засновника Харківської наукової школи вікової фізіології, біохімії і біофізики. У 1929–1931 роках — асистент кафедри порівняльної фізіології, декан (1930–1931 роки) біологічного факультету ХІНО. Разом з Г. Ф. Арнольдом, А. В. Нагорним брав участь у створенні Харківської філії Українського науково-дослідного зоологічного інституту (1930), перетвореного в 1933 році в зоолого-біологічний інститут Харківського університету. Працював науковим співробітником сектора загальної фізіології до 1941 року У 1931–1933 році — доцент Харківського інституту народної освіти і, одночасно, референт Наркомосу України. У 1933 році на базі кафедри фізіології створює самостійну кафедру біохімії Харківського університету, яку очолює до кінця життя.

Одночасно в 1933–1935 і 1937–1939 роках — проректор університету з наукової роботи. У 1934 роках І. М. Буланкіну присвоюється вчене звання професора, а в 1936 році — вчений ступінь кандидата біологічних наук без захисту дисертації. У лютому 1939 року обирається членом-кореспондентом АН УРСР, а у вересні затверджується вчений ступінь доктора біологічних наук за матеріалами монографії, що стала класичною («Закономерности старения золей и студней желатины»). Наукові інтереси І. М. Буланкіна зосереджені на питаннях старіння колоїдів, вивченні біосинтезу та обміну білків і нуклеїнових кислотах у процесі онтогенезу і дослідженні будови і фізико-хімічних властивостей білків у зв’язку із з’ясуванням механізмів денатурації. У роки Великої Вітчизняної війни І. М. Буланкін працює професором (з 1941 року), деканом хімічного факультету, завідувачем кафедри колоїдної хімії (з 1942 року).

У 1942 році — проректор з наукової роботи Томського університету, а в 1944 році він відновив роботу як завідувач кафедрою біохімії та проректора з наукової роботи Харківського університету.

З 1945 року до кінця свого життя І. М. Буланкін — ректор Харківського університету.

І. М. Буланкін був нагороджений трьома орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1948, 1954 роки), медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.». У 1951 році обрано академіком АН України та відзначено почесним званням «Заслужений діяч науки УРСР».

Він розробив і читав загальні курси біохімії, фізичної та колоїдної хімії, ряд спецкурсів. Його наукові роботи мали великий вплив на становлення та розвиток вітчизняної вікової і структурної біохімії. Автор низки монографій, підручників, понад 160 наукових публікацій, підготував десятки фахівців-біохіміків

, багато з яких стали докторами і кандидатами наук, продовжили дослідження свого вчителя.