Гаврилів Мирослав Степанович

*25.07.1885 – †15.02.1932

Психофізіолог, громадський діяч, в ХІНО: 1924–1930

Ректор: 1924–1930

Народився 24 липня 1988 року в Галичині, в м. Тарнув в Австро-Угорщині (нині Польща) в сім’ї службовця залізниці. Після закінчення класичної гімназії у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) навчався в 1903–1908 роках на природничо-математичному факультеті Львівського університету. Брав активну участь в діяльності соціалістичних гуртків. Будучи студентом, співробітничав з журналом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка «Літературно-науковий вісник», де в 1906 року опублікував статтю-реферат «Нерви і душа».

У 1908–1914 роках викладав у Станіславській українській гімназії, роботу в якій перервала військова служба в 1909–1910 роках. З початком Першої світової війни мобілізований прапорщиком запасу в австрійську армію. У березні 1915 року при обороні Перемишля потрапив у російський полон і був відправлений у Туркестан, спочатку в м. Казалінськ (до 1916 року), а потім — Ташкент (до березня 1920 року).

Після звільнення військовополонених галичан у зв’язку з революційними подіями 1917 року, М. С. Гаврилів бере участь у роботі українських організацій в Ташкенті, стає лектором на курсах українознавства та співробітником газети «Туркестанська Рада».

У 1919 році вступає в партію більшовиків і обирається членом колегії комісаріату народної освіти Туркестанського краю. На початку 1920 року вирушив в Україну. У дорозі проводив політроботу серед галицьких тилових частин, якийсь час працював завідувачем і одночасно лектором партійної школи на станції Киря Симбірської губернії.

У липні-вересні 1920 року, коли в Східній Галичині було створено уряд Галицької Соціалістичної Радянської Республіки, М. С. Гаврилів увійшов до його складу як завідувач відділу освіти Галревкому. З відступом Червоної Армії М. С. Гаврилів був направлений ЦК КПГ до Харкова, де працював інструктором Наркомату освіти. У грудні 1920 року він був призначений завідувачем Центрального пролетарського музею в Полтаві, паралельно виконуючи обов’язки політкомісара інституту народної освіти і кооперативного технікуму, голови губернського правління працівників освіти.

У січні 1923 року за напрямком Полтавського губернського комітету партії став студентом і одночасно асистентом Лекторського відділу Комуністичного університету імені Артема в Харкові. Восени 1924 року вступив до аспірантури Українського інституту марксизму-ленінізму. У тому ж році його призначають ректором Харківського інституту народної освіти імені О. О. Потебні.

Після партійної чистки 1929 року, коли йому були пред’явлені звинувачення в тому, що на вузівські питання він звертає більше уваги, ніж на партійні, і зважає на думку старої професури, 20 січня 1930 року М. С. Гавріліва звільнили з посади ректора ХІНО.

У свій час М. С. Гаврилів працював директором Українського науково-дослідного інституту педагогіки, пізніше — його науковим співробітником. Трагічно загинув 15 лютого 1932 року.