Нетушил Іван В'ячеславович

*2 (14).05.1850 – †21.02.1928

Філолог та історик, у Харківському університеті: 1884–1921

Ректор: 1918–1920

Народився в м. Простеево в Моравії (Чехія) в сім’ї управителя невеликим підприємством. Початкову освіту отримав у німецькій 4-класній школі, потім навчався у приватній гімназії. Вступив на богословський факультет в Оломоуці, потім перейшов в Празький університет на класичне відділення філософського факультету. У 1874 році переїхав до Петербурга, де слухав лекції в університеті. У 1875 році, витримавши в університеті іспит на звання вчителя давніх мов, був призначений викладачем в 2-у харківську гімназію, а через рік перевівся до 3-ї гімназії. Одночасно викладав латинську мову в Маріїнській жіночій гімназії. У 1882 році в Московському університеті Нетушил витримав магістерський іспит і в 1883 році захистив дисертацію на ступінь магістра римської словесності. У 1886 році в Харківському університеті захистив докторську дисертацію «Этюды и материалы для научного синтаксиса латинского языка. О падежах». Представивши магістерський диплом, у 1884 році був обраний доцентом кафедри римської словесності, в 1887 році — екстраординарним, а 1888 році — ординарним професором Харківського університету. Читав курс римських старожитностей, римської і грецької граматики, педагогіки, вів практичні заняття. З 1886 року — секретар історико-філологічного факультету, член Ради при попечителі Харківського навчального округу. У 1906–1912 роках — проректор, в 1912–1918 роках — ректор Харківського університету, член-кореспондент Імператорської Академії наук (з 1910 року). Нетушил займався переважно ранньою історією Риму, проблемами генезису латинської мови. Роботи його містять ретельний філологічний аналіз текстів. Останні роки життя провів у сім’ї сина (гірського інженера) у Донбасі. У 1927 році повернувся до Харкова, де й помер у 1928 році.