Куніцин Олексій Васильович

*(?) 1807 – †7 (19).02.1883

Юрист, у Харківському університеті: 1835–1862

Ректор: 1839–1841, 1849–1850, 1852–1853

Народився в селі Поріччя Тверської губернії в сім’ї священнослужителя. Навчався в Тверській духовній семінарії, потім в Санкт-Петербурзькій духовній академії. Крім того, під керівництвом графа М. М. Сперанського вивчав законознавство в I відділенні імператорської канцелярії, одночасно слухав лекції в Санкт-Петербурзькому університеті. У 1831–1834 роках вивчав юридичні науки в Берлінському університеті. Після повернення в Санкт-Петербурзький університет підтвердив науковий ступінь доктора наук і був зарахований до II відділення імператорської канцелярії.

У 1835 році затверджений у ступені доктора права і призначений викладачем в Харківський університет. З 1837 року — екстраординарний, з 1838 року — ординарний професор на кафедрі цивільних законів. Викладав енциклопедію законознавства і римське право, цивільні закони Російської імперії, нетривалий час читав кримінальне право.

У 1836–1837 роках обіймав посаду сіндіка Харківського університету, з цього ж часу був членом комісії для складання зводу університетських постанов. У 1839–1841 роках — ректор університету. У 1849–1850 і 1852–1853 роках виконував обов’язки ректора. У подальшому — проректор, з 1842 по 1858 роки (з нетривалими перервами) — декан юридичного факультету, директор Педагогічного інституту. Вийшов у відставку в 1862 році.

У 1866 році був обраний професором цивільного права до тільки-но відкритого Новоросійського університету, де читав лекції до 1874 року. Деякий час викладав також римське право. У 1874 році вийшов у відставку і переселився до Харкова.

З 1845 року — Член Копенгагенського товариства північних антикваріїв. У грудні 1863 року Рада Харківського університету обрала його своїм почесним членом.