Рижський Іван Степанович

*7 (18).09.1759 – †14 (26).03.1811

Філолог, у Харківському університеті: 1803–1811.

Ректор: 1805–1806, 1808–1811

Народився в м. Рига в родині священнослужителя. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. В останній, після успішного її закінчення, з 1779 по 1786 рік викладав риторику, поезію, історію та філософію.

З жовтня 1786 був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус — один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. На цій посаді І. С. Рижський окрім вказаних вище предметів майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів.

З вересня 1799 року І. С. Рижський став штатним секретарем Св. Сінода, з липня 1801 року — членом Державної Берг-Колегії, продовжуючи при цьому викладацьку діяльність. У травні 1802 року за науково-літературні праці йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв.

У 1803 році за рекомендацією попечителя Харківського навчального округу графа С. О. Потоцького та видного громадського діяча В. Н. Каразіна його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано ректором.

Деякий час Іван Рижський обіймав посаду декана відділення словесних наук (словесного факультету) і секретаря Загальних Зборів. Читав лекції з теорії словесності, першим в російських університетах почав читати курс історії російської літератури. Вів активну наукову роботу, сприяв поширенню передових наукових знань.

Першою роботою І. С. Рижського є книга «Политическое состояние в древнем мире во время царей, республики и императоров», видана у 1788 році. Проте основні наукові інтереси вченого концентрувалися навколо філософських питань мовознавства, що й знайшло відображення в його подальших працях. Деякі з них («Введение в курс словесности», «Опыт риторики») довгий час використовувалися в якості навчальних посібників в Харківському, Московському і Казанському університетах.

Нагороджений орденом Св. Анни ІІ ступеня.