Нанофізика, наноелектроніка, наноматеріали, нанотехнології, зокрема нанобіотехнології; технології одержання наноструктурованих матеріалів, пристрої і системи на їх основі; системи, що забезпечують розвиток цих напрямів

– Фізика і технологія наноструктур.
– Нові наноматеріали і нанобіотехнології.
– Наноелектроніка і нанофотоніка.

Ядерна фізика та енергетика, фізика плазми, фізика матеріалів, фізичні технології

– Структура та властивості атомних ядер і елементарних частинок, фізика високих енергій, процеси радіоактивного розпаду та механізми ядерних реакцій; прикладні ядерно-фізичні дослідження; космічні промені в навколоземному просторі; розробка і створення модулів і вузлів приладів для реєстрації космічних частинок високих енергій; космічні дослідження.
– Фізика плазми, керований термоядерний синтез, плазмова електроніка, твердотільна плазма, низькотемпературна плазма, фізика газового розряду, космічна плазма, вакуум-плазмові технології
– Радіаційне та реакторне матеріалознавство, елементи технології ТВЕЛів, ядерні та радіаційні технології, захисні покриття та матеріали для ядерних технологій, технології захоронення та матеріали для захоронення відпрацьованих ядерних матеріалів, техногенно-екологічна безпека.
– Фізика конденсованого стану.
– Фізико-технічні проблеми енергетики.

Радіофізика і електроніка, біофізика, фізика інформаційно-керуючих систем.
Пристрої, системи і технології на їх основі. Астрономія. Радіоастрономія

– Генерація, випромінювання, підсилення, обробка, каналізація, розповсюдження, дифракція та розсіювання електромагнітних хвиль, несинусоїдальних і надширокосмугових сигналів та надкоротких імпульсів; керування параметрами електромагнітних полів у детермінованих, випадкових, природних і штучних середовищах, зокрема біологічних. Математичне моделювання в електродинамічних системах та середовищах, зокрема біологічних.
– Радіофізичні методи в екології, біології, медицині, астрономії та інших сферах та галузях науки і техніки.
– Мікро- та наноструктури; фізичні основи створення нових електронних, напівпровідникових та квантових генераторів і підсилювачів електромагнітних хвиль та сигналів.
– Біофізика. Взаємодія електромагнітного випромінювання з біологічними системами. Методи експериментальної, теоретичної фізики, ядерної фізики і радіофізики та апаратурні комплекси для розв’язку проблем у медико-біологічних дослідженнях.
– Створення нової та вдосконалення існуючої радіоелектронної техніки та радіотехнічних комплексів і систем для різних сфер та галузей народного господарства, зокрема для забезпечення обороноздатності держави, новітнього наукового приладобудування та охорони навколишнього середовища. Створення інформаційно-керуючих систем, методів і методик дослідження; фізика процесів самоорганізації та динаміки ієрархічних систем.
– Радіофізичні дослідження навколоземного космічного середовища. Дистанційне радіозондування.
– Астрофізика, астрономія, радіоастрономія.

Хімія. Фізико-хімічні технології. Радіохімія та радіоекологія

– Фізична хімія та електрохімія розчинів, розчинення металів і захист їх від корозії, електроосадження, екологічно чисті ресурсозберігаючі технології.
– Аналітична хімія. Хімічна метрологія.
– Органічна хімія, нові функціональні матеріали.
– Хімічне матеріалознавство.
– Радіохімія та радіоекологія.

Біологія. Біофізичні технології та технології живих систем

– Біорізноманіття та його стійкість під антропічним впливом:

• альгологія, флористика;
• біорізноманіття та екологія грибів;
• орнітологія, іхтіологія, герпетологія, теріологія, розвиток мережі природоохоронних територій;
• еволюційна біологія, гідробіологія та біологічна океанологія, систематика та філогенетика безхребетних;
• геміклональна міжвидова гібридизація, стійкість надорганізмових систем;
• популяційна генетика та генетика людини.

– Фундаментальні механізми функціювання, розвитку та старіння біосистем у нормі та під час адаптації до екстремальних факторів середовища:

• вікова фізіологія, геронтологія;
• клітинна біохімія і фізіологія;
• механізми адаптації тварин, зокрема — до низьких температур;
• еколого-генетичні механізми пристосованості;
• механізми регуляції онтогенезу рослин, взаємодія рослин та мікробіоти.

– Біобезпека.

– Біотехнології та технології живих систем.

Географія. Геологія. Науки про Землю. Екологія. Моніторинг навколишнього середовища та екологічна безпека

– Палеонтологія та стратиграфія, регіональна геологія, розвідка та пошук корисних копалин.

– Геологія нафти і газу, екогеохімія нафти і газу.

– Гідрогеологія, інженерна гідрогеологія, радіогідрогеологія.

– Гідрологічні, геоморфологічні, метеорологічні та кліматичні дослідження; комплексні та прикладні конструктивно-географічні, геоекологічні дослідження.

– Тематичне картографування, картографічний супровід проєктів, веб-картографування, застосування засобів геоінформаційних систем і даних дистанційного зондування землі у прикладних географічних дослідженнях.

– Туристсько-рекреаційний потенціал територій, краєзнавчі та туристично-рекреаційні географічні дослідження в умовах адміністративної реформи, геоінформаційне забезпечення туристично-рекреаційної діяльності.

– Просторовий аналіз, моделювання і прогнозування, моніторинг соціально-економічного розвитку територій різного ієрархічного рівня.

– Урбаністичні, економічні, соціальні, міграційні, демографічні системи і процеси та їхні регіональні моделі.

– Геодемографічні, урбогеосистемні та геомаркетингові дослідження територій різного ієрархічного рівня.

– Географічна освіта.

– Екологія. Екологічна безпека. Радіоекологія.

– Раціональне природокористування. Природоохоронні дослідження.

– Заповідна справа та екологічна мережа.

Інформаційні та телекомунікаційні технології, пристрої та системи

– Інформаційні та комунікаційні технології та системи, зокрема й ГІС.

– Математичне моделювання та обчислювальні методи в наукоємних технологіях.

– Технології та засоби захисту інформації.

– Безпека інформаційних систем і технологій.

Математика. Механіка. Інформатика

– Математика.

– Механіка.

– Технології та засоби математичного моделювання, оптимізації та системного аналізу розв’язування надскладних завдань державного значення.

– Інформатика.

Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань

– Гармонізація системи «людина – світ» та створення новітніх технологій покращення якості життя.

– Проблеми розвитку особистості, суспільства, демографії та соціально-економічної політики.

– Профілактика та лікування захворювань:

• генетичні передумови розвитку та корекції спадкової патології на різних етапах онтогенезу людини та тварин. Вікові особливості механізмів формування фіброзу печінки. Патологічна анатомія непухлинних змін вилочкової залози у пацієнтів з генералізованою міастенією. Виявлення впливу патології матері на розвиток організму плода та новонародженого;
• дослідження прогностичних чинників клінічного перебігу та аналіз лікування пацієнтів після радіочастотної абляції фібриляції, тріпотіння передсердь та їх комбінації;
• ремоделювання еластично-тканинних структур при ранній діагностиці уражень серця при недиференційованій дисплазії сполучної тканини у молодих осіб з дисметаболічними зрушеннями;
• клініко-патогенетичні маркери виникнення та прогресування окремих форм ожиріння у складі комор-бідної патології, обґрунтування підходів щодо удосконалення профілактично-лікувальних заходів;
• роль імунних, аутоімунних та метаболічних розладів у патогенезі інфекційного процесу, що викликаний бактеріями, вірусами, вірусно-бактеріальними асоціаціями при гострому, затяжному та хронічному перебігу хвороби та оптимізація засобів лікування. Вивчення ролі імунологічних, метаболічних та генетичних факторів етіопатогенезу хронічних дерматозів та удосконалення методів терапевтичної корекції;
• визначення особливостей соматотипу дітей шкільного віку в умовах крупного індустріального міста. Гігієнічне обґрунтування оптимальних моделей стратегій адаптації до навчальної діяльності ліворуких учнів початкової школи. Дослідити стан системи мікроциркуляції при артеріальній гіпертензії у дітей на тлі диспластичної кардіопатії;
• діагностика та прогнозування перебігу травматичної хвороби у хворих з політравмою та гострим абдомінальним синдромом;
• вивчення особливостей когнітивних функцій у осіб із різними формами неврологічних та психічних захворювань для удосконалення діагностичних та лікувальних заходів;
• удосконалення діагностики та індивідуалізація лікування у онкологічних хворих.

Соціологічні науки. Соціальна робота. Соціальні та комунікативні технології

– Трансформація соціальних інститутів в умовах цифровізації різних сфер суспільного життя.

– Соціолого-математичне моделювання ефективності управління соціально-епідемічними процесами для забезпечення національної безпеки України.

– Студент в сучасному комунікативному просторі. Адаптація соціально незахищених категорій студентської молоді в контексті медіатизації суспільства.

– Акомодація регіонального розмаїття в Україні.

– Демократія: від теорії до практики. Процеси інтеграції та дезінтеграції у розділених суспільствах.

– Цифрові медіа та комунікативні стратегії інформаційного суспільства.

– Медійні студії: актуальні медіатеорії та медіапрактики.

– Соціологія соціальної роботи та управління в сучасному суспільстві.

– Актуальні напрями менеджменту соціальних служб.

– Молодь та освіта в інформаційному суспільстві.

– Соціальні нерівності.

– Гендерні проблеми.

– Освітні та комунікативні технології впровадження соціального підприємництва.

– Методи вивчення масової свідомості мешканців сучасного мегаполісу.

Юридичні науки

– Теорія та філософія права; порівняльне правознавство; історія права та держави.

– Конституційне право; муніципальне право.

– Цивільне право та цивільний процес, сімейне право; міжнародно-правовий у сфері приватного права.

– Адміністративне право і процес; фінансове право.

– Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

– Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність.

– Міжнародне право; європейське право.

Гуманітарні технології і моделі розвитку людського капіталу і соціально-економічних товариств

– Економіка. Інституалізація трансформації сучасних господарчих систем. Менеджмент. Маркетинг. Економіка праці.

– Міжнародні економічні відносини та світова економіка.

– Туристичний та міжнародний бізнес.

– Міжнародні фінанси, міжнародна інформація та безпека.

– Міжнародна електронна комерція та готельно-ресторанна справа.

– Гуманітарні і комунікаційні технології. Моніторинг життєво важливих показників стану і напрямків розвитку складових життєдіяльності суспільства.

– Філологія. Мовознавство. Перекладознавство. Літературознавство.

– Історія та археологія.

– Психологія та педагогіка.

– Філософія.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОЖНОГО З НАПРЯМІВ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УНІВЕРСИТЕТУ:

– Розвиток фундаментальних і прикладних наукових напрямків, які забезпечують лідируючі позиції університету і України в світі за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.

– Становлення університету як національного інноваційного університету, націленого на ефективну комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок за участю українських та зарубіжних суб’єктів інноваційної діяльності.

– Розвиток інноваційної освітянської сфери діяльності, яка базується на інтеграції знань, одержаних під час виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інноваційно-підприємницьких робіт світового рівня, нових освітянських технологій.

– Формування системи безперервної освіти за кожним з напрямків для забезпечення підготовки висококваліфікованих кадрів, компетентними для роботи в умовах динамічного розвитку світової економіки і соціальної сфери.

– Формування широкого взаємовигідного партнерства університету з українськими і закордонними університетами, науковими і промисловими організаціями і компаніями, націленого на забезпечення міжнародного визнання української науки і освіти.

– Модернізація системи управління університетом, яка спрямована на забезпечення його динамічного розвитку і фінансової стійкості, з урахуванням принципів «підприємницького університету» (University as a bisiness).

– Забезпечення участі університетської спільноти у програмах ЄС з фінансування наукових та освітніх проєктів, зокрема у Рамковій програмі Європейського Союзу з досліджень та інновацій «Горизонт Європа» (2021–2027), проведення спільних досліджень з країнами-членами ЄС та пошук європейської грантової підтримки за пріоритетними напрямами міжнародного співробітництва.